Що робити, коли у дитини порушена комунікація?

У практиці все частіше зустрічаються діти з складнощами комунікації. Фахівцям буває непросто організувати свою роботу з такими дітьми: комусь не вистачає інструментарію, а комусь глибокого розуміння етапів комунікативного розвитку дитини. 

🔶 Д. Хьюетт виділив такі фундаментальні засади комунікації:

1. Здатність радіти спілкуванню з іншим та розділяти з ним «загальний простір»;

2. Здатність концентрувати увагу іншій людині;

3. Здатність до дій по черзі;

4. Здатність використовувати та розуміти фізичний контакт, зоровий контакт, міміку та вираз обличчя;

5. Здатність використовувати та розуміти вокалізації, включаючи вимову;

6. Здатність до емоційної регуляції у процесі взаємодії. 

🔶Дитина починає опановувати ці основи з моменту народження і саме тому в момент ухвалення рішення по корекційному маршруту, ми оцінюємо рівень функціональної комунікації дитини: 

-Чи розуміє дитина невербальну комунікацію; -Виділяє чи сенси з інтонації та виразу обличчя; 

 -Чи реагує на емоційний тон голосу; 

-Чи розуміє деякі окремі слова та абстрактні символи без підтримки з боку контексту;

-Який репертуар його засобів спілкування для ініціативної поведінки і т.д. 

🔶І якщо ми оцінюємо, що база не сформована, ми бачимо, що маємо час і можливості її сформувати або вже можемо підбирати форму альтернативної комунікації:

1. Не технологічну: природні жести, мануальні символи, мова тіла (міміка, поза), вокалізації, писемне мовлення. 

2. Низькотехнологічні: графічні символи, картки, книги, дошки, таблиці. 

3. Високотехнологічні: пристрої генерації мовлення, планшети, айпад і т.д. 

🔷Я думаю, що знайомитися з можливостями розвитку комунікації дитини необхідно всім фахівцям, які працюють з дітьми, що не розмовляють.